Carpatian incognita

    Якщо Ви дійсно хочете відкрити для себе Карпати, забудьте про Яремчанський водоспад з його кічовим базаром, не допоможе вам Синевир, не знайдете ви того навіть коли підніметесь на Говерлу стоптаним маршрутом від Зарослякка разом з натовпами туристів у спортивних трикотажних костюмах. Так, щось ви там побачите, але, мусите знати, що Карпати, то як сором’язлива красуня і все найкраще сховане від звичного перехожого.

Хочемо поділитися з вами нашими улюбленими місцями. Якщо ж ви їх знаєте, то мабуть ви таки бувалий мандрівник. 😉 

Полонина Красна

Чому цей хребет такий “нерозкручений”? По простій причині – брак доброго сполучення. Але, повірте, якщо ви вже потрапили в Колочаву, то вам надзвичайно поталанило. Мандрувати Полониною Красна можна і ногами і колесами, отримуючи задоволення. Від Колочави починається пересічена ритвинами дорога, яка виводить нас попри метеостанцію та вівчарські стаї ген на хребет. На одному з відрогів Топас, велетенська не діюча вже радіовежа. Якщо маєте достатньо відваги та вправності, то можете залізти на неї та зробити чудові панорамні знимки. Полонина Красна має невеликі перепади висоти та безлісі вершини, вкриті “плантаціями” чорниць. От тільки біда з водою. Подбайте про її запас, коли будете рухатись хребтом. Хоча джерела трапляються, якщо скинутись на кількасот метрів вниз, проте деякі з них, в останні роки попересихали.

Скидатись пасує в Усть-Чорну. При бажанні доброю дорогою через перевал Прислоп можна повернутись в Колочаву, звідки зробити сходження на Пішконя та Стримбу, але про це вже іншим разом.

Лінія Арпада

Після окупації Карпатської України Угорщиною – тогочасним союзником нацистів, мадяри вирішили, що треба боронити ці окуповані землі. Одразу ж в 1939-му році вздовж послідовних карпатських хребтів почала споруджуватись лінія оборони, названа на честь Арпада – вождя онгурів, що є історичними предків мадяр. Система була влаштована таким чином, що найбільші шляхи сполучення, які підходили до перевалів, чи проходили долинами річок, були оточені залізо-бетонними загородженнями (протитанковими пірамідами). На пагорбах встановлені ДОТи (довготривалі опорні точки). В деяких місцях, зокрема поблизу с.Грабівниця, в скелі було прокладено підземні ходи між бункерами, а також на глибині влаштовано казарми, склади та навіть шпиталь з зубним кабінетом. Всі ці украплення можна спостерігати від Дуклянського перевалу на Лемківщині і аж до Яблунецького перевалу. Проте лінія Арпада так і не відіграла свою стратегічну роль, оскільки москалі перейшли через Свидовець і до того ж капітуляція Румунії не стала позитивом для Угорщини. Порослі мохом гротескні залишки оборонних споруд, бункери та шанці створюють таємничу атмосферу серед карпатських лісів та долин. А в с.Грабівниця у підземеллі влаштовано доступний відвідувачам музей.

Руїни радіолокаційної станції «Памір» на вершині гори Томнатик  (масив Яловичори)

Це той випадок, коли антропогенні сліди цивілізації в горах викликають захоплення. Наче велетенські кульки морозива розкидані по горі білі куполи. І тільки зблизька зрозуміло, що це ангари, у яких були сховані від карпатських вітрів російські військові локатори. Таких радіо-локаційних станцій у Карпатах відомо три. Окрім “Памір-1” на г.Томнатик, в парі працювала РЛС на г.Стій (Полонина Боржава) та добудовувалась станція на г.Полонина Руна (Рівна). Основне призначення цієї системи – виявлення повітряних низьколітаючих обєктів. Збудовано цей комплекс 60 років тому. Фактично, база працювала ще й в роки незалежності до 1995 року. Кажуть, нещодавно куполи розмалювали в стилі писанок. Треба з’їздити перевірити.

Місце цікаве, і тому не дивно, що тут знімали відеокліпи Руслана, Джамала та інші виконавці.

Мерешорське водосховище та Теребле-Ріцька ГЕС

Теребле-Ріцька ГЕС майже не має аналогів у світі. Принцип її роботи полягає в тому, що вода з русла однієї річки Теребля, перекидається в іншу, що тече паралельно на 210 м нижче і, таким чином, використовується енергію двох річок. Для будівництва водосховища було відселено і затоплено село Вільшани, а плесо водойми склало 160 гектарів. Використавши розробки угорських та італійських інженерів періоду І св.війни, радянська окупаційна влада, окрім забезпечення електроенергією деревообробних підприємств, переслідувала ще одну мету – вразити своєю могутністю.

Час від часу водосховище спускають і можна спостерігати цікавий “місячний” пейзаж потрісканого глинистого дна. Саме водосховище надзвичайно красиве, якщо знайти підхід до води, то можна скупатися. Але обережно, дно стрімко-глибоке. От тільки сміття, яке пливе річкою з довколишніх закарпатських сіл, псує все споглядання цього “карпатського моря”.

Манявський водоспад

Один з найвищих та найгарніших водоспадів на річечці Манявка, що впадає в Бистрицю Солотвинську. Недалеко Богородчан є село Манява, відоме своїм скитом XVII ст. А всього лиш 7 км від нього знаходиться водоспад. Звичайно, варто вже не обмежуватись, а продовжити ваш рух хребтом  до не такого великого, але теж дуже красивого Бухтивецького водоспаду.

Карстовий міст та праліс.

Поблизу села Уголька є чудернацький витвір природи – карстовий міст. А навколо нього рідкісні у Карпатах праліси – території у яких не господарювала людина і природа збереглась тут в майже первісному стані. Якщо вже будете тут, то відвідайте й печери Молочний Камінь та Романія.

Доменна піч

Ви думали, що Карпати не були індустріальними? Ще й як були. І німим свідком цього періоду стоїть Ангелівська доменна піч, наче руїна похмурого замку чи вавилонський зіккурат. Побудована ця піч недалеко Осмолоди в 1810-му році коштом митрополита Ангеловича і потрібно було 3-4 куби дрів спалити, щоб добути 100 кг чавуну. Від Лімниці було прокопано канал, яким подавалась вода на колесо, що рухало міхами для роздмухуавння вогню. Памятка унікальна і в Європі залишилось кілька таких печей, кожна з яких має статус історичної памятки. Залишки доменних печей збереглися також в с.Майдан на Дрогобиччині та поблизу с.Мигове на Буковині. Проте, беззаперечно, Ангелівська піч збережена найкраще.

Далі буде…